Новый Дозор

Ну нарешті, нарешті я дочитала всі ці Дозори! Можна зітхнути спокійно - вони скінчилися. Ура! (хоча ніщо не застрахує від того, що може з'явиться Супер-Новий Дозор, а потім і який-небудь Мега-Новий або Самий останній). Читати як завжди цікаво. Лук'яненко захоплює розповіддю навіть незважаючи на численні й багатосторінкові міркування не по справі, які в такому фантастичному романі просто-напросто навівають нудьгу, тому що нагадують кухонні розмови під горілочку про те, що у нас в країні поганого і як це виправити. ну а про дратівливі пісеньки я вже не раз говорила. Але все це дрібниці. Лук'яненко неможливо не читати навіть незважаючи на ці дратівливі чинники.
Здавалося б, ну що ще можна придумати, якщо Лук'яненко провів нас по всіх рівнях Сутінок як у комп'ютерній грі? Все, фініш, рівні скінчилися, герой переміг, радіємо і починаємо спочатку. Так ні ж, додумав цілком логічне і що вписується в загальну канву продовження. Тепер ми разом з Антоном задаємося трансцендентними питаннями буття, а саме - чи є у Сутінок душа і свідомість, а якщо є, то чого він, зрештою, хоче і навіщо йому це все треба? Хто тільки не задавався цими питаннями стосовно до нашого світу. Від серйозних філософських творів і до жовтих газетенок. Лук'яненко добре продумав матчастину. Ось тільки засмучує, що протягом всіх книг герої практично не розвиваються. Ні, автор вказує на те, як змінився Антон, але він як був недогадливим Іванушкою, так і залишився, Світлана все так само сидить удома і захищає Надійку, Гесер все також хитрує на пару з Ольгою, відьма-чарівниця придумує божевільні плани, намагаючись перевернути світ з ніг на голову. Це набридло навіть не дивлячись на те, що Дозори я читала з дуже великими перервами. Не думаю, що якщо Лук'яненко напише ще одне продовження, я буду дуже цьому рада, але читати буду все одно, тому що затягує.